Забезпечення доступу до публічної інформації

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ЗАКОН
Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення
( Вiдомостi Верховної Ради (ВВР) 1994, N 27, ст.218 )
( Вводиться в дiю постановою ВР N 4005-12 вiд 24.02.94,
ВВР 1994, N 27, ст.219 )
( Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами
N 607/96-ВР вiд 17.12.96, ВВР, 1997, N 6, ст. 49
N 331/97-ВР вiд 11.06.97, ВВР, 1997, N 31, ст.199
N 642/97-ВР вiд 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст. 36
N 783-XIV вiд 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 -
редакцiя набирає чинностi одночасно з набранням чинностi
Законом про Державний бюджет України на 2000 рiк
N 1288-XIV вiд 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34
N 2171-III вiд 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст.38
N 2788-III вiд 15.11.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.52
N 3037-III вiд 07.02.2002 )
( У текстi Закону слова "державної виконавчої влади" замiнено
словами "виконавчої влади", слова "мiсцевого i регiонального
самоврядування" i "мiсцевого та регiонального самоврядування"
замiнено словами "мiсцевого самоврядування", слова
"санiтарно-гiгiєнiчна" (крiм абзацу дев'ятого статтi 33),
"продукти харчування" та "Мiнiстерство охорони здоров'я
України" у всiх вiдмiнках замiнено вiдповiдно словами
"санiтарно-епiдемiологiчна", "харчовi продукти" та
"центральний орган виконавчої влади в галузi охорони
здоров'я" у вiдповiдних вiдмiнках, слова "Мiнiстерства
оборони України", "Мiнiстерства внутрiшнiх справ України",
"Мiнiстерством економiки України", "Мiнiстерством фiнансiв
України", "Державного комiтету у справах охорони державного
кордону України", "Державним комiтетом України по
стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї" замiнено
вiдповiдно словами "центрального органу виконавчої влади з
питань оборони", "центрального органу виконавчої влади з
питань внутрiшнiх справ", "центральним органом виконавчої
влади в галузi економiки", "центральним органом виконавчої
влади з питань фiнансiв", "центрального органу виконавчої
влади у справах охорони державного кордону", "центральним
органом виконавчої влади з питань стандартизацiї, метрологiї
та сертифiкацiї" згiдно iз Законом
N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Цей Закон регулює суспiльнi вiдносини, якi виникають у сферi забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя, визначає вiдповiднi права i обов'язки державних органiв, пiдприємств, установ, органiзацiй та громадян, встановлює порядок органiзацiї державної санiтарно-епiдемiологiчної служби i здiйснення державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду в Українi.
Роздiл I. Загальнi положення
Стаття 1. Визначення основних термiнiв i понять
У цьому Законi термiни i поняття вживаються у такому значеннi:
санiтарне та епiдемiчне благополуччя населення - це стан здоров'я населення та середовища життєдiяльностi людини, при якому показники захворюваностi перебувають на усталеному рiвнi для даної територiї, умови проживання сприятливi для населення, а параметри факторiв середовища життєдiяльностi знаходяться в межах, визначених санiтарними нормами;
середовище життєдiяльностi людини (далi - середовище життєдiяльностi) - сукупнiсть об'єктiв, явищ i факторiв навколишнього середовища (природного i штучно створеного), що безпосередньо оточують людину i визначають умови її проживання, харчування, працi, вiдпочинку, навчання, виховання тощо;
фактори середовища життєдiяльностi - будь-якi бiологiчнi (вiруснi, прiоннi, бактерiальнi, паразитарнi, генетично модифiкованi органiзми, продукти бiотехнологiї тощо), хiмiчнi (органiчнi i неорганiчнi, природнi та синтетичнi), фiзичнi (шум, вiбрацiя, ультразвук, iнфразвук, теплове, iонiзуюче, неiонiзуюче та iншi види випромiнювання), соцiальнi (харчування, водопостачання, умови побуту, працi, вiдпочинку, навчання, виховання тощо) та iншi фактори, що впливають або можуть впливати на здоров'я людини чи на здоров'я майбутнiх поколiнь;
шкiдливий вплив на здоров'я людини - вплив факторiв середовища життєдiяльностi, що створює загрозу здоров'ю, життю або працездатностi людини чи здоров'ю майбутнiх поколiнь;
безпечнi умови для людини - стан середовища життєдiяльностi, при якому вiдсутня небезпека шкiдливого впливу його факторiв на людину;
сприятливi умови життєдiяльностi людини - стан середовища життєдiяльностi, при якому вiдсутнiй будь-який шкiдливий вплив його факторiв на здоров'я людини i є можливостi для забезпечення нормальних i вiдновлення порушених функцiй органiзму;
санiтарно-епiдемiчна ситуацiя - стан середовища життєдiяльностi та обумовлений ним стан здоров'я населення на певнiй територiї в конкретно визначений час;
санiтарно-епiдемiологiчний норматив (гiгiєнiчний норматив, епiдемiологiчний показник, протиепiдемiчний норматив) - встановлене дослiдженнями припустиме максимальне або мiнiмальне кiлькiсне та (або) якiсне значення показника, що характеризує фактор середовища життєдiяльностi за медичними критерiями (параметрами) його безпечностi для здоров'я людини та здоров'я майбутнiх поколiнь, а також стан здоров'я населення за критерiями захворюваностi, розповсюджуваностi хвороб, фiзичного розвитку, iмунiтету тощо;
державнi санiтарнi норми та правила, санiтарно-гiгiєнiчнi та санiтарно-протиепiдемiчнi правила i норми, санiтарно-епiдемiологiчнi правила i норми, протиепiдемiчнi правила i норми, гiгiєнiчнi та протиепiдемiчнi правила i норми, державнi санiтарно-епiдемiологiчнi нормативи, санiтарнi регламенти (далi - санiтарнi норми) - обов'язковi для виконання нормативно-правовi акти центрального органу виконавчої влади в галузi охорони здоров'я, що встановлюють медичнi вимоги безпеки щодо середовища життєдiяльностi та окремих його факторiв, недотримання яких створює загрозу здоров'ю i життю людини та майбутнiх поколiнь, а також загрозу виникнення i розповсюдження iнфекцiйних хвороб та масових неiнфекцiйних захворювань (отруєнь) серед населення;
вимоги безпеки для здоров'я i життя людини - розробленi на основi медичної науки критерiї, показники, гранично допустимi межi, санiтарно-епiдемiологiчнi нормативи, правила, норми, регламенти тощо (медичнi вимоги щодо безпеки для здоров'я i життя людини), розроблення, обгрунтування, контроль i нагляд за якими вiдноситься виключно до медичної професiйної компетенцiї;
небезпечний фактор - будь-який хiмiчний, фiзичний, бiологiчний чинник, речовина, матерiал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини;
санiтарнi та протиепiдемiчнi (профiлактичнi) заходи (далi - санiтарнi заходи) - комплекс органiзацiйних, адмiнiстративних, iнженерно-технiчних, медичних, нормативних, екологiчних, ветеринарних та iнших заходiв, спрямованих на усунення або зменшення шкiдливого впливу на людину факторiв середовища життєдiяльностi, запобiгання виникненню i поширенню iнфекцiйних хвороб i масових неiнфекцiйних захворювань (отруєнь) та їх лiквiдацiю;
державна санiтарно-епiдемiологiчна експертиза - це вид професiйної дiяльностi органiв, установ i закладiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, що полягає у комплексному вивченнi об'єктiв експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторiв у цих об'єктах, встановленнi вiдповiдностi об'єктiв експертизи вимогам санiтарного законодавства, а у разi вiдсутностi вiдповiдних санiтарних норм - в обгрунтуваннi медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини;
висновок державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи - документ установленої форми, що засвiдчує вiдповiднiсть (невiдповiднiсть) об'єкта державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров'я i життя людини, затверджується вiдповiдним головним державним санiтарним лiкарем i є обов'язковим для виконання власником об'єкта експертизи;
об'єкт державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи - будь-яка дiяльнiсть, технологiя, продукцiя та сировина, проекти будiвництва, проекти нормативних документiв, реалiзацiя (функцiонування, використання) яких може шкiдливо вплинути на здоров'я людини, а також дiючi об'єкти та чиннi нормативнi документи у випадках, коли їх шкiдливий вплив встановлено в процесi функцiонування (використання), а також у разi закiнчення встановленого термiну дiї висновку державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи;
санiтарно-епiдемiологiчний сертифiкат (далi - гiгiєнiчний сертифiкат) - разовий документ суворої звiтностi, виданий органами, установами та закладами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, що пiдтверджує безпеку для здоров'я та життя людини окремих видiв товарiв широкого вжитку (харчових продуктiв i напоїв, парфумерно-косметичних виробiв, товарiв дитячого асортименту, виробiв побутового призначення тощо) на пiдставi результатiв проведених санiтарно-хiмiчних, токсикологiчних, фiзико-хiмiчних, радiологiчних, мiкробiологiчних та iнших дослiджень;
масовi неiнфекцiйнi захворювання (отруєння) - масовi захворювання, виникнення яких зумовлено впливом бiологiчних, фiзичних, хiмiчних чи соцiальних факторiв середовища життєдiяльностi, у тому числi об'єктiв господарської та iнших видiв дiяльностi, продукцiї, робiт, послуг. ( Стаття 1 в редакцiї Закону N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Стаття 2. Законодавство України про забезпечення санiтарного та
епiдемiчного благополуччя населення
Законодавство України про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення (санiтарне законодавство) базується на Конституцiї України ( 254к/96-ВР ) i складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я ( 2801-12 ), цього Закону, законiв України "Про захист населення вiд iнфекцiйних хвороб" ( 1645-14 ), "Про боротьбу iз захворюванням на туберкульоз" ( 2586-14 ), "Про запобiгання захворюванню на синдром набутого iмунодефiциту (СНIД) та соцiальний захист населення", iнших нормативно-правових актiв та санiтарних норм" ( 1972-12 ). ( Стаття 2 в редакцiї Закону N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Стаття 3. Фiнансове забезпечення санiтарного та епiдемiчного
благополуччя населення
Фiнансування санiтарних i протиепiдемiчних заходiв, а також програм забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя, iнших програм, спрямованих на профiлактику захворювань населення, здiйснюється за рахунок державного i мiсцевих бюджетiв, коштiв пiдприємств, установ та органiзацiй, а також позабюджетних коштiв.
( Частина друга статтi 3 втратила чиннiсть на пiдставi Закону N 783-XIV вiд 30.06.99 - редакцiя набирає чинностi одночасно з набранням чинностi Законом про Державний бюджет України на 2000 рiк)
Роздiл II
Права та обов`язки громадян,пiдприємств,
установ i органiзацiй щодо забезпечення санiтарного та епiдемiчного блягополуччя
Стаття 4. Права громадян
Громадяни мають право на:
безпечнi для здоров'я i життя продукти харчування, питну воду, умови працi, навчання, виховання, побуту, вiдпочинку та навколишнє природне середовище;
участь у розробцi, обговореннi та громадськiй експертизi проектiв програм i планiв забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, внесення пропозицiй з цих питань до вiдповiдних органiв;
вiдшкодування шкоди, завданої їх здоров'ю внаслiдок порушення пiдприємствами, установами, органiзацiями, громадянами санiтарного законодавства;
достовiрну i своєчасну iнформацiю про стан свого здоров'я, здоров'я населення, а також про наявнi та можливi фактори ризику для здоров'я та їх ступiнь.
Законодавством України громадянам можуть бути наданi й iншi права щодо забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя.
Стаття 5. Обов'язки громадян
Громадяни зобов'язанi:
пiклуватися про своє здоров'я та здоров'я i гiгiєнiчне виховання своїх дiтей, не шкодити здоров'ю iнших громадян;
брати участь у проведеннi санiтарних i протиепiдемiчних заходiв;
проходити обов'язковi медичнi огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;
виконувати розпорядження та вказiвки посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби при здiйсненнi ними державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду;
виконувати iншi обов'язки, передбаченi законодавством про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя.
Стаття 6. Права пiдприємств, установ i органiзацiй
Пiдприємства, установи i органiзацiї мають право на: одержання вiд органiв виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, а також вiдповiдних органiв i закладiв охорони здоров'я iнформацiї про стан здоров'я населення, санiтарну та епiдемiчну ситуацiю, законодавчi, нормативнi акти з питань забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення та санiтарнi норми;
вiдшкодування збиткiв, завданих їм внаслiдок порушень санiтарного законодавства пiдприємствами, установами, органiзацiями та громадянами.
Стаття 7. Обов'язки пiдприємств, установ i органiзацiй
Пiдприємства, установи i органiзацiї зобов'язанi: за пропозицiями посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби розробляти i здiйснювати санiтарнi та протиепiдемiчнi заходи;
у випадках, передбачених санiтарними нормами, забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки використання (зберiгання, транспортування тощо) шкiдливих для здоров'я речовин та матерiалiв, утворюваних внаслiдок їх дiяльностi викидiв, скидiв, вiдходiв та факторiв, а також готової продукцiї;
на вимогу посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби надавати безоплатно зразки використовуваних сировини i матерiалiв, а також продукцiї, що випускається чи реалiзується, для проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи;
виконувати розпорядження i вказiвки посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби при здiйсненнi ними державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду;
усувати за поданням вiдповiдних посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби вiд роботи, навчання, вiдвiдування дошкiльних закладiв осiб, якi є носiями збудникiв iнфекцiйних захворювань, хворих на небезпечнi для оточуючих iнфекцiйнi хвороби, або осiб, якi були в контактi з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соцiального страхування, а також осiб, якi ухиляються вiд обов'язкового медичного огляду або щеплення проти iнфекцiй, перелiк яких встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузi охорони здоров'я;
негайно iнформувати органи, установи i заклади державної санiтарно-епiдемiологiчної служби про надзвичайнi подiї i ситуацiї, що становлять загрозу здоров'ю населення, санiтарному та епiдемiчному благополуччю;
вiдшкодовувати у встановленому порядку працiвникам i громадянам шкоду, завдану їх здоров'ю внаслiдок порушення санiтарного законодавства.
Власники пiдприємств, установ i органiзацiй та уповноваженi ними органи зобов'язанi забезпечувати їх необхiдними для розробки та здiйснення санiтарних та протиепiдемiчних (профiлактичних) заходiв санiтарними нормами. ( Частина друга статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Стаття 8. Захист прав громадян, пiдприємств, установ i органiзацiй
Рiшення i дiї посадових осiб органiв виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, а також громадян, якими порушено права пiдприємств, установ, органiзацiй чи громадян з питань забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя, можуть бути оскарженi в порядку, встановленому законом. ( Стаття 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Роздiл III
Державне регулювання i вимоги
щодо забезпечення санiтарного
та епiдемiчного благополуччя населення
( Назва роздiлу III в редакцiї Закону N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Стаття 9. Гiгiєнiчна регламентацiя i державна реєстрацiя небезпечних
факторiв
Гiгiєнiчнiй регламентацiї пiдлягає будь-який небезпечний фактор фiзичної, хiмiчної, бiологiчної природи, присутнiй у середовищi життєдiяльностi людини. Вона здiйснюється з метою обмеження iнтенсивностi або тривалостi дiї таких факторiв шляхом встановлення критерiїв їх допустимого впливу на здоров'я людини.
Гiгiєнiчна регламентацiя небезпечних факторiв забезпечується центральним органом виконавчої влади в галузi охорони здоров'я згiдно з положенням, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України. Перелiк установ та органiзацiй, якi проводять роботи з гiгiєнiчної регламентацiї небезпечних факторiв, визначається центральним органом виконавчої влади в галузi охорони здоров'я за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї.
Державна реєстрацiя передбачає створення та ведення єдиного Державного реєстру небезпечних факторiв, в якому наводяться назви небезпечних хiмiчних речовин та бiологiчних чинникiв, данi про їх призначення, властивостi, методи iндикацiї, бiологiчну дiю, ступiнь небезпеки для здоров'я людини, характер поведiнки у навколишньому середовищi, виробництво, гiгiєнiчнi регламенти застосування тощо. Державна реєстрацiя небезпечного фактора може бути здiйснена лише за наявностi встановлених для нього гiгiєнiчних регламентiв.
Використання в народному господарствi та побутi будь-якого небезпечного фактора хiмiчної та бiологiчної природи допускається лише за наявностi сертифiката, що засвiдчує його державну реєстрацiю.
Державна реєстрацiя небезпечних факторiв здiйснюється в порядку, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Стаття 10. Державна санiтарно-епiдемiологiчна експертиза
Державна санiтарно-епiдемiологiчна експертиза полягає у комплексному вивченнi документiв (проектiв, технологiчних регламентiв, iнвестицiйних програм тощо), а також дiючих об'єктiв та пов'язаних з ними небезпечних факторiв на вiдповiднiсть вимогам санiтарних норм.
Державна санiтарно-епiдемiологiчна експертиза передбачає:
визначення безпеки господарської та iншої дiяльностi, умов працi, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побiчно негативно впливають або можуть вплинути на здоров'я населення;
встановлення вiдповiдностi об'єктiв експертизи вимогам санiтарних норм;
оцiнку повноти та обгрунтованостi санiтарних i протиепiдемiчних (профiлактичних) заходiв; ( Абзац четвертий частини другої статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3037-III вiд 07.02.2002 )
оцiнку можливого негативного впливу небезпечних факторiв, пов'язаних з дiяльнiстю об'єктiв експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення.
Стаття 11. Об'єкти державної санiтарно-епiдемiологiчної
експертизи
Державнiй санiтарно-епiдемiологiчнiй експертизi пiдлягають:
проекти мiждержавних, нацiональних, регiональних, мiсцевих i галузевих програм соцiально-економiчного розвитку;
iнвестицiйнi проекти i програми у випадках i порядку, встановлених законодавством;
схеми, передпроектна документацiя, що стосується районного планування i забудови населених пунктiв, курортiв тощо;
проектна документацiя на вiдведення земельних дiлянок, технiко-економiчнi обгрунтування i розрахунки, проекти будiвництва, розширення, реконструкцiї об'єктiв будь-якого призначення;
проекти нормативно-технiчної, iнструкцiйно-методичної документацiї, що стосується здоров'я та середовища життєдiяльностi людини;
продукцiя, напiвфабрикати, речовини, матерiали та небезпечнi фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров'ю людей;
документацiя на розроблюванi технiку, технологiї, устаткування, iнструменти тощо;
дiючi об'єкти, у тому числi вiйськового та оборонного призначення.
Стаття 12. Проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної
експертизи
Державна санiтарно-епiдемiологiчна експертиза проводиться установами та закладами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, а в особливо складних випадках - комiсiями, що утворюються головним державним санiтарним лiкарем. ( Частина перша статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3037-III вiд 07.02.2002 )
До проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи можуть залучатися за їх згодою фахiвцi наукових, проектно-конструкторських, iнших установ та органiзацiй незалежно вiд їх пiдпорядкування, представники громадськостi, експерти мiжнародних органiзацiй.
Рiшення про необхiднiсть i перiодичнiсть проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи дiючих об'єктiв приймається вiдповiдними посадовими особами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби.
Перелiк установ, органiзацiй, лабораторiй, що можуть залучатися до проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи, встановлюється головним державним санiтарним лiкарем України.
Висновок щодо результатiв державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи затверджується вiдповiдним головним державним санiтарним лiкарем.
Порядок проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи регулюється законодавством України.
Стаття 13. Вимоги до лiцензування видiв дiяльностi, пов'язаних з
потенцiйною небезпекою для здоров'я людей
Дiяльнiсть, пов'язана з потенцiйною небезпекою для здоров'я людей, пiдлягає лiцензуванню в порядку, встановленому законодавством.
До таких видiв дiяльностi належать: виробництво, переробка та реалiзацiя харчових продуктiв та харчових добавок, медикаментiв, медичних iмунобiологiчних препаратiв, предметiв гiгiєни та санiтарiї, косметично-парфюмерних виробiв, алкогольних напоїв, тютюнових виробiв, товарiв побутової хiмiї, комунально-побутове та медичне обслуговування населення, виховання та навчання дiтей i пiдлiткiв, а також будь-якi роботи з бiологiчними агентами та хiмiчними речовинами, джерелами iонiзуючих та неiонiзуючих випромiнювань i радiоактивними речовинами.
При лiцензуваннi видiв дiяльностi, пов'язаних з потенцiйною небезпекою для здоров'я людей, обов'язково повиннi враховуватись вимоги державної санiтарно-епiдемiологiчної служби щодо забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення.
Невиконання встановлених при наданнi лiцензiї вимог та умов щодо забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення тягне за собою скасування лiцензiї.
Стаття 14. Вимоги безпеки для здоров'я i життя населення у державних
стандартах та iнших нормативно-технiчних документах
Вимоги безпеки для здоров'я i життя населення є обов'язковими у державних стандартах та iнших нормативно-технiчних документах на вироби, сировину, технологiї, iншi об'єкти середовища життєдiяльностi людини.
Проекти державних стандартiв та iнших нормативно-технiчних документiв на всi види нової (модернiзованої) продукцiї пiдлягають обов'язковiй державнiй санiтарно-епiдемiологiчнiй експертизi.
Продукцiя, на яку в державних стандартах та в iнших нормативно-технiчних документах є вимоги щодо безпеки для здоров'я i життя населення, пiдлягає обов'язковiй сертифiкацiї.
Нагляд за дотриманням вимог санiтарних норм у стандартах та iнших нормативно-технiчних документах, вiдповiднiстю продукцiї вимогам безпеки для здоров'я i життя населення здiйснюють виключно органи, установи i заклади державної санiтарно-епiдемiологiчної служби. ( Частина четверта статтi 14 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3037-III вiд 07.02.2002 )
У разi, коли в державному стандартi вiдсутнi необхiднi обов'язковi вимоги безпеки для здоров'я i життя людини або зазначенi вимоги не вiдповiдають санiтарним нормам, дiя таких державних стандартiв призупиняється вiдповiдно до закону головним державним санiтарним лiкарем України i вони пiдлягають скасуванню у встановленому законом порядку. ( Статтю 14 доповнено частиною п'ятою згiдно iз Законом N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Головний державний санiтарний лiкар України погоджує методи контролю i випробувань продукцiї щодо її безпеки для здоров'я i життя населення, iнструкцiї (правила) використання продукцiї пiдвищеної небезпеки.
Перелiк установ, органiзацiй та закладiв, яким надається право випробування продукцiї на вiдповiднiсть її вимогам безпеки для здоров'я i життя населення, визначається центральним органом виконавчої влади з питань стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї за погодженням з головним державним санiтарним лiкарем України.
Стаття 15. Вимоги до проектування, будiвництва, розробки, виготовлення i
використання нових засобiв виробництва та технологiй
Пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни при розробленнi i використаннi нових технологiй, проектуваннi, розмiщеннi, будiвництвi, реконструкцiї та технiчному переобладнаннi пiдприємств, виробничих об'єктiв i споруд будь-якого призначення, плануваннi та забудовi населених пунктiв, курортiв, проектуваннi i будiвництвi каналiзацiйних, очисних, гiдротехнiчних споруд, iнших об'єктiв зобов'язанi дотримувати вимог санiтарного законодавства.
Планування i забудова населених пунктiв, курортiв повинна передусiм передбачати створення найбiльш сприятливих умов для життя, а також для збереження i змiцнення здоров'я громадян.
Надання земельних дiлянок пiд будiвництво, затвердження норм проектування, проектної та нормативно-технiчної документацiї на будiвництво, реконструкцiю, введення в експлуатацiю нових i реконструйованих об'єктiв виробничого, соцiально-культурного та iншого призначення, розробка, виготовлення i використання нових машин, механiзмiв, устаткування, iнших засобiв виробництва, нових технологiй здiйснюється за погодженням з державною санiтарно-епiдемiологiчною службою.
Стаття 16. Умови ввезення продукцiї з-за кордону, її реалiзацiї та
використання
Пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни можуть ввозити з-за кордону сировину, продукцiю (вироби, обладнання, технологiчнi лiнiї тощо) i реалiзовувати чи використовувати їх в Українi лише за наявностi даних щодо безпеки для здоров'я населення.
Перелiк та змiст цих даних встановлюється головним державним санiтарним лiкарем України.
У разi вiдсутностi зазначених даних ввезення, реалiзацiя та використання продукцiї закордонного виробництва дозволяється лише пiсля отримання позитивного висновку державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи.
До товарiв, продукцiї, сировини, що iмпортуються в Україну, застосовуються вимоги щодо їх безпеки для здоров'я i життя людини, а також до процедур контролю, експертиз, надання дозволiв, встановлення санiтарно-епiдемiологiчних нормативiв, регламентiв аналогiчно тим вимогам, що застосовуються до вiдповiдних товарiв, продукцiї, сировини, якi виробленi в Українi. ( Статтю 16 доповнено частиною четвертою згiдно iз Законом N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Стаття 17. Вимоги до продовольчої сировини i продуктiв харчування, умов
їх транспортування, зберiгання та реалiзацiї
Продовольча сировина, харчовi продукти, а також матерiали, обладнання i вироби, що використовуються при їх виготовленнi, зберiганнi, транспортуваннi та реалiзацiї, повиннi вiдповiдати вимогам санiтарних норм i пiдлягають обов'язковiй сертифiкацiї.
Пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни, якi виробляють, зберiгають, транспортують чи реалiзують харчовi продукти i продовольчу сировину, несуть вiдповiдальнiсть за їх безпеку для здоров'я i життя населення, вiдповiднiсть вимогам санiтарних норм.
Розробка i виробництво нових видiв харчових продуктiв, впровадження нових технологiчних процесiв їх виробництва та обробки, а також матерiалiв, що контактують з продовольчою сировиною чи харчовими продуктами пiд час виготовлення, зберiгання, транспортування та реалiзацiї, дозволяються головним державним санiтарним лiкарем на пiдставi позитивного висновку державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи.
Стаття 18. Вимоги до господарсько-питного водопостачання i мiсць
водокористування
Органи виконавчої влади, мiсцевого самоврядування зобов'язанi забезпечити жителiв мiст та iнших населених пунктiв питною водою, кiлькiсть та якiсть якої повиннi вiдповiдати вимогам санiтарних норм i державного стандарту. Виробничий контроль за якiстю питної води в процесi її добування, обробки та у розподiльних мережах здiйснюють пiдприємства водопостачання.
Вода вiдкритих водойм, що використовується для господарсько-питного водопостачання, купання, спортивних занять, органiзованого вiдпочинку, з лiкувальною метою, а також вода водойм у межах населених пунктiв повинна вiдповiдати санiтарним нормам.
Пiдприємства, установи, органiзацiї, що використовують водойми (у тому числi моря) для скидання стiчних, дренажних, поливних та iнших забруднених вод, повиннi забезпечити якiсть води у мiсцях водокористування вiдповiдно до вимог санiтарних норм.
Для водопроводiв господарсько-питного водопостачання, їх джерел встановлюються зони санiтарної охорони iз спецiальним режимом. Порядок встановлення i режим цих зон визначаються законодавством України.
Стаття 19. Гiгiєнiчнi вимоги до атмосферного повiтря в населених
пунктах, повiтря у виробничих та iнших примiщеннях
Атмосферне повiтря в населених пунктах, на територiях пiдприємств, установ, органiзацiй та iнших об'єктiв, повiтря у виробничих та iнших примiщеннях тривалого чи тимчасового перебування людей повинно вiдповiдати санiтарним нормам.
Пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни при здiйсненнi своєї дiяльностi зобов'язанi вживати необхiдних заходiв щодо запобiгання та усунення причин забруднення атмосферного повiтря, фiзичного впливу на атмосферу в населених пунктах, рекреацiйних зонах, а також повiтря у жилих та виробничих примiщеннях, у навчальних, лiкувально-профiлактичних та iнших закладах, iнших мiсцях тривалого чи тимчасового перебування людей.
Стаття 20. Умови виховання та навчання
Органи виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї, власники i адмiнiстрацiя навчально-виховних закладiв та громадяни, якi органiзують або здiйснюють навчальнi та виховнi процеси, зобов'язанi забезпечити для цього умови, що вiдповiдають вимогам санiтарних норм, здiйснювати заходи, спрямованi на збереження i змiцнення здоров'я, гiгiєнiчне виховання вiдповiдних груп населення та вивчення ними основ гiгiєни.
Режими навчання та виховання, навчально-трудове навантаження дiтей i пiдлiткiв пiдлягають обов'язковому погодженню з вiдповiдними органами та установами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби.
Стаття 21. Гiгiєнiчне навчання i виховання громадян
Гiгiєнiчне виховання є одним з головних завдань виховних установ та навчальних закладiв. Курс гiгiєнiчного навчання - обов'язкова складова частина загальноосвiтньої та професiйної пiдготовки, пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв.
Гiгiєнiчнi знання є обов'язковими квалiфiкацiйними вимогами для працiвникiв, якi пiдлягають обов'язковим медичним оглядам, а також для тих, хто зазнає у виробництвi, сферi послуг, iнших галузях ризику дiї небезпечних факторiв.
Органи та заклади охорони здоров'я, медичнi працiвники, а також працiвники освiти i культури зобов'язанi пропагувати серед населення гiгiєнiчнi навички, здоровий спосiб життя.
Органи виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї зобов'язанi брати участь i створювати умови для гiгiєнiчного навчання i виховання громадян, пропаганди здорового способу життя.
Стаття 22. Вимоги до жилих та виробничих примiщень, територiй, засобiв
виробництва i технологiй
Органи виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни зобов'язанi утримувати наданi в користування чи належнi їм на правi власностi жилi, виробничi, побутовi та iншi примiщення вiдповiдно до вимог санiтарних норм.
У процесi експлуатацiї виробничих, побутових та iнших примiщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобiв, використання технологiй їх власник зобов'язаний створити безпечнi i здоровi умови працi та вiдпочинку, що вiдповiдають вимогам санiтарних норм, здiйснювати заходи, спрямованi на запобiгання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.
Органи виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни зобов'язанi утримувати наданi в користування чи належнi їм на правi власностi земельнi дiлянки i територiї вiдповiдно до вимог санiтарних норм.
Стаття 23. Забезпечення радiацiйної безпеки
Пiдприємства, установи, органiзацiї, що виробляють, зберiгають, транспортують, використовують радiоактивнi речовини та джерела iонiзуючих випромiнювань, здiйснюють їх захоронення, знищення чи утилiзацiю, зобов'язанi дотримувати норм радiацiйної безпеки, вiдповiдних санiтарних правил, а також норм, установлених iншими актами законодавства, що мiстять вимоги радiацiйної безпеки.
Роботи з радiоактивними речовинами та iншими джерелами iонiзуючих випромiнювань здiйснюються з дозволу державної санiтарно-епiдемiологiчної служби та iнших спецiально уповноважених органiв.
Випадки порушень норм радiацiйної безпеки, санiтарних правил роботи з радiоактивними речовинами, iншими джерелами iонiзуючих випромiнювань, а також радiацiйнi аварiї пiдлягають обов'язковому розслiдуванню за участю посадових осiб, якi здiйснюють державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд.
Стаття 24. Захист населення вiд шкiдливого впливу неiонiзуючих
випромiнювань та iнших фiзичних факторiв
Органи виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни зобов'язанi здiйснювати заходи щодо захисту населення вiд шкiдливого впливу неiонiзуючих випромiнювань, шуму, вiбрацiї та iнших фiзичних факторiв.
Використання джерел, що генерують зазначенi фактори у виробництвi, побутi та з iншою метою, допускається за умови дотримання санiтарних норм.
Стаття 25. Застосування та знешкодження хiмiчних речовин i матерiалiв,
бiологiчних засобiв
Органи виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни у разi застосування хiмiчних речовин i матерiалiв, продуктiв бiотехнологiї зобов'язанi дотримувати санiтарних норм.
Виробництво, зберiгання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилiзацiя отруйних речовин, у тому числi продуктiв бiотехнологiї та iнших бiологiчних агентiв, здiйснюються за умови дотримання санiтарних норм i наявностi дозволу державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, а також з дозволу iнших спецiально уповноважених на те органiв виконавчої влади у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. ( Частина друга статтi 25 в редакцiї Закону N 1288-XIV вiд 14.12.99 )
Зазначенi вимоги поширюються також на транзитне транспортування через територiю України хiмiчних, бiологiчних, радiоактивних, iнших небезпечних для здоров'я видiв сировини, корисних копалин, речовин та матерiалiв (у тому числi нафти i нафтопродуктiв, природного газу тощо) будь-якими видами транспорту та продуктопроводами.
Стаття 26. Обов'язковi медичнi огляди
Обов'язковi медичнi огляди органiзуються i здiйснюються у встановленому законодавством порядку.
Працiвники пiдприємств харчової промисловостi, громадського харчування i торгiвлi, водопровiдних споруд, лiкувально-профiлактичних, дошкiльних i навчально-виховних закладiв, об'єктiв комунально-побутового обслуговування, iнших пiдприємств, установ, органiзацiй, професiйна чи iнша дiяльнiсть яких пов'язана з обслуговуванням населення i може спричинити поширення iнфекцiйних захворювань, виникнення харчових отруєнь, а також працiвники, зайнятi на важких роботах i на роботах iз шкiдливими або небезпечними умовами працi, повиннi проходити обов'язковi попереднi (до прийняття на роботу) i перiодичнi медичнi огляди. Обов'язковi щорiчнi медичнi огляди проходять також особи вiком до 21 року.
Позачерговi медичнi огляди осiб, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, можуть проводитися на вимогу головного державного санiтарного лiкаря, а також на прохання працiвника, якщо вiн пов'язує погiршення стану свого здоров'я з умовами працi.
Власники пiдприємств, установ, органiзацiй або уповноваженi ними органи несуть вiдповiдальнiсть згiдно з чинним законодавством за органiзацiю i своєчаснiсть проходження працiвниками обов'язкових медичних оглядiв i допуск їх до роботи без наявностi необхiдного медичного висновку.
Працiвники, якi без поважних причин не пройшли у встановлений термiн обов'язковий медичний огляд у повному обсязi, вiд роботи вiдсторонюються i можуть бути притягнутi до дисциплiнарної вiдповiдальностi.
Стаття 27. Профiлактичнi щеплення
Профiлактичнi щеплення з метою запобiгання захворюванням на туберкульоз, полiомiєлiт, дифтерiю, кашлюк, правець та кiр в Українi є обов'язковими.
Обов'язковим профiлактичним щепленням для запобiгання поширенню iнших iнфекцiйних захворювань пiдлягають окремi категорiї працiвникiв у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разi необгрунтованої вiдмови вiд щеплення за поданням вiдповiдних посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби вони до роботи не допускаються.
Групи населення та категорiї працiвникiв, якi пiдлягають профiлактичним щепленням, у тому числi обов'язковим, а також порядок i термiни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади в галузi охорони здоров'я.
Контроль за вiдповiднiстю iмунобiологiчних препаратiв, що застосовуються в медичнiй практицi, вимогам державних i мiжнародних стандартiв та забезпечення ними закладiв охорони здоров'я здiйснює центральний орган виконавчої влади в галузi охорони здоров'я згiдно з положенням, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Стаття 28. Госпiталiзацiя та лiкування iнфекцiйних хворих i
носiїв збудникiв iнфекцiйних хвороб
Особи, якi хворiють особливо небезпечними та небезпечними iнфекцiйними хворобами або є носiями збудникiв цих хвороб, вiдсторонюються вiд роботи та iншої дiяльностi, якщо вона може призвести до поширення цих хвороб. Вони пiдлягають медичному нагляду i лiкуванню за рахунок держави з виплатою допомоги з коштiв соцiального страхування в порядку, що встановлюється законодавством. Такi особи визнаються тимчасово чи постiйно непридатними за станом здоров'я до професiйної або iншої дiяльностi, внаслiдок якої може створюватися пiдвищена небезпека для оточуючих у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної роботи.
Особи, хворi на особливо небезпечнi iнфекцiйнi хвороби, в разi вiдмови вiд госпiталiзацiї пiдлягають примусовому стацiонарному лiкуванню, а носiї збудникiв зазначених хвороб та особи, якi мали контакт з такими хворими, обов'язковому медичному нагляду i карантину у встановленому порядку.
Перелiк особливо небезпечних i небезпечних iнфекцiйних захворювань, умови визнання особи хворою на iнфекцiйну хворобу або носiєм збудника iнфекцiйної хвороби, протиепiдемiчнi i карантиннi правила встановлюються в порядку, визначеному законодавством. ( Частина третя статтi 28 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Стаття 29. Санiтарна охорона територiї України вiд занесення iнфекцiйних
хвороб
В'їзд на територiю України iноземних громадян та громадян України, а також транспортних засобiв з країн (мiсцевостей), де зареєстровано особливо небезпечнi хвороби, дозволяється за наявностi документiв, передбачених мiжнародними угодами i санiтарним законодавством України.
З метою запобiгання занесенню в Україну особливо небезпечних (у тому числi карантинних) i небезпечних для людей iнфекцiйних хвороб у прикордонних контрольних пунктах у порядку, що встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України, створюються i функцiонують спецiальнi санiтарно-карантиннi пiдроздiли.
Стаття 30. Запобiгання особливо небезпечним, небезпечним
iнфекцiйним хворобам, масовим неiнфекцiйним
захворюванням (отруєнням) та радiацiйним ураженням
Для оперативного контролю i координацiї дiяльностi органiв виконавчої влади, пiдприємств, установ, органiзацiй i громадян щодо запобiгання i лiквiдацiї особливо небезпечних, небезпечних iнфекцiйних хвороб, масових неiнфекцiйних захворювань (отруєнь) та радiацiйних уражень людей при Кабiнетi Мiнiстрiв України може утворюватися Державна надзвичайна протиепiдемiчна комiсiя.
Державну надзвичайну протиепiдемiчну комiсiю при Кабiнетi Мiнiстрiв України очолює вiце-прем'єр-мiнiстр України вiдповiдно до повноважень.
Склад Державної надзвичайної протиепiдемiчної комiсiї при Кабiнетi Мiнiстрiв України затверджується у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Головний державний санiтарний лiкар України та його заступники входять до складу Державної надзвичайної протиепiдемiчної комiсiї при Кабiнетi Мiнiстрiв України за посадою вiдповiдно як заступник голови та члени комiсiї.
Державнi надзвичайнi протиепiдемiчнi комiсiї можуть утворюватися також в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах i районах.
Положення про Державну надзвичайну протиепiдемiчну комiсiю при Кабiнетi Мiнiстрiв України та типовi положення про державнi надзвичайнi протиепiдемiчнi комiсiї при Радi мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласних, Київськiй та Севастопольськiй мiських, районних адмiнiстрацiях затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.
У разi виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних i небезпечних iнфекцiйних хвороб, масових неiнфекцiйних захворювань (отруєнь), радiацiйних уражень населення органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування за поданням вiдповiдних головних державних санiтарних лiкарiв у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на вiдповiдних територiях чи об'єктах особливi умови та режими працi, навчання, пересування i перевезення, спрямованi на запобiгання та лiквiдацiю цих захворювань та уражень.
Органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї зобов'язанi забезпечувати своєчасне проведення масових профiлактичних щеплень, дезiнфекцiйних, дезiнсекцiйних, дератизацiйних, iнших необхiдних санiтарних i протиепiдемiчних заходiв.
У разi загрози виникнення або поширення особливо небезпечних i небезпечних iнфекцiйних хвороб, масових неiнфекцiйних захворювань (отруєнь) або радiацiйних уражень вiдповiдними головними державними санiтарними лiкарями на окремих територiях можуть запроваджуватися позачерговi профiлактичнi щеплення, iншi санiтарнi заходи вiдповiдно до закону. ( Стаття 30 в редакцiї Закону N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Роздiл IV
Державна санiтарно-епiдемiологiчна служба України
( Назва роздiлу IV iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Стаття 31. Система державної санiтарно-епiдемiологiчної
служби України
Систему державної санiтарно-епiдемiологiчної служби України становлять:
центральний орган виконавчої влади в галузi охорони здоров'я;
установи i заклади державної санiтарно-епiдемiологiчної служби центрального органу в галузi охорони здоров'я;
вiдповiднi установи, заклади, частини i пiдроздiли центральних органiв виконавчої влади в галузi оборони, в галузi внутрiшнiх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, Державного лiкувально-оздоровчого управлiння, Служби безпеки України;
державнi науковi установи санiтарно-епiдемiологiчного профiлю.
Посадовими особами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби України є головнi державнi санiтарнi лiкарi та їх заступники, iншi працiвники державної санiтарно-епiдемiологiчної служби України, уповноваженi здiйснювати державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд згiдно з цим Законом.
Центральним органом виконавчої влади у сферi забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення є центральний орган виконавчої влади в галузi охорони здоров'я.
На установи i заклади державної санiтарно-епiдемiологiчної служби центрального органу виконавчої влади в галузi охорони здоров'я покладаються функцiї вiдповiдних адмiнiстративно-територiальних, транспортних та об'єктових органiв державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду.
На установи, заклади i пiдроздiли державної санiтарно-епiдемiологiчної служби iнших державних органiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, покладаються функцiї органiв державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду на пiдпорядкованих їм територiях, об'єктах, у частинах i пiдроздiлах.
Установи i заклади державної санiтарно-епiдемiологiчної служби центрального органу виконавчої влади в галузi охорони здоров'я є юридичними особами. Їх мережа, органiзацiйна структура встановлюються головним державним санiтарним лiкарем України. Мережа та органiзацiйна структура установ, закладiв, частин i пiдроздiлiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби iнших державних органiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, встановлюються головними державними санiтарними лiкарями вiдповiдних державних органiв за погодженням з головним державним санiтарним лiкарем України.
Створення та лiквiдацiя установ i закладiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби центрального органу виконавчої влади в галузi охорони здоров'я здiйснюються рiшенням його керiвника в установленому законодавством порядку за поданням головного державного санiтарного лiкаря України, а установ, закладiв, частин i пiдроздiлiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби iнших державних органiв - їх керiвниками за погодженням з головним державним санiтарним лiкарем України.
Установи i заклади державної санiтарно-епiдемiологiчної служби здiйснюють свою дiяльнiсть на пiдставi положення про державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд в Українi та положення про державну санiтарно-епiдемiологiчну службу України, що затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України, а також положень про державну санiтарно-епiдемiологiчну службу iнших державних органiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, що затверджуються керiвником вiдповiдного державного органу за погодженням з головним державним санiтарним лiкарем України. ( Стаття 31 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2171-III вiд 21.12.2000, в редакцiї Закону N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Стаття 32. Управлiння державною санiтарно-епiдемiологiчною
службою України
Державну санiтарно-епiдемiологiчну службу України очолює головний державний санiтарний лiкар України, яким за посадою є перший заступник керiвника центрального органу виконавчої влади в галузi охорони здоров'я. Призначення на посаду i звiльнення з посади головного державного санiтарного лiкаря України здiйснюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Головний державний санiтарний лiкар України з питань державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду пiдзвiтний безпосередньо Кабiнету Мiнiстрiв України.
Головний державний санiтарний лiкар України має першого заступника та заступникiв. Перший заступник та заступники головного державного санiтарного лiкаря України призначаються на посади i звiльняються з посад Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням головного державного санiтарного лiкаря України за погодженням з керiвником центрального органу виконавчої влади в галузi охорони здоров'я.
Головний державний санiтарний лiкар України в межах своїх повноважень видає накази з питань дiяльностi державної санiтарно-епiдемiологiчної служби України, обов'язковi для виконання усiма юридичними та фiзичними особами постанови, розпорядження, висновки, приписи тощо щодо дотримання вимог санiтарного законодавства, проведення санiтарних заходiв, вносить пропозицiї центральним i мiсцевим органам виконавчої влади та органам мiсцевого самоврядування, iншим державним органам щодо забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення в Українi.
Головний державний санiтарний лiкар України представляє державну санiтарно-епiдемiологiчну службу в центральних i мiсцевих органах виконавчої влади, органах мiсцевого самоврядування, iнших державних органах, у тому числi в судi, господарському судi.
Для розгляду i вирiшення найважливiших питань забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення та дiяльностi державної санiтарно-епiдемiологiчної служби утворюється колегiя державної санiтарно-епiдемiологiчної служби України. Колегiю очолює головний державний санiтарний лiкар України. Положення про колегiю державної санiтарно-епiдемiологiчної служби України та її персональний склад затверджує Кабiнет Мiнiстрiв України за поданням головного державного санiтарного лiкаря України. Колегiї державної санiтарно-епiдемiологiчної служби утворюються також в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi, на водному, залiзничному та повiтряному транспортi. Колегiї очолюють вiдповiднi головнi державнi санiтарнi лiкарi. Положення про цi колегiї та їх персональний склад затверджує головний державний санiтарний лiкар України. На засiданнях колегiй державної санiтарно-епiдемiологiчної служби можуть заслуховуватися повiдомлення i пояснення керiвникiв органiв виконавчої влади, iнших державних органiв, у тому числi органiв нагляду та контролю, пiдприємств, установ i органiзацiй, їх об'єднань, iнших посадових осiб з приводу виконання ними вимог санiтарного законодавства.
Керiвництво державною санiтарно-епiдемiологiчною службою Автономної Республiки Крим здiйснює головний державний санiтарний лiкар Автономної Республiки Крим, який призначається на посаду та звiльняється з посади наказом головного державного санiтарного лiкаря України.
Керiвництво державною санiтарно-епiдемiологiчною службою областi, мiст Києва i Севастополя здiйснює головний державний санiтарний лiкар вiдповiдної адмiнiстративної територiї, який призначається на посаду та звiльняється з посади наказом головного державного санiтарного лiкаря України.
Керiвництво державною санiтарно-епiдемiологiчною службою на водному, залiзничному, повiтряному транспортi здiйснюється головним державним санiтарним лiкарем вiдповiдного виду транспорту, який призначається на посаду i звiльняється з посади наказом головного державного санiтарного лiкаря України.
Заступники головних державних санiтарних лiкарiв вiдповiдного виду транспорту в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi i Севастополi призначаються на посаду i звiльняються з посади наказом головного державного санiтарного лiкаря України.
Державну санiтарно-епiдемiологiчну службу в районi, мiстi, районi в мiстi очолює головний державний санiтарний лiкар вiдповiдної адмiнiстративної територiї, який призначається на посаду i звiльняється з посади наказом вiдповiдно головного державного санiтарного лiкаря Автономної Республiки Крим, областi, мiст Києва i Севастополя за погодженням з головним державним санiтарним лiкарем України.
Органiзацiя державної санiтарно-епiдемiологiчної служби на водному, залiзничному, повiтряному транспортi забезпечується за лiнiйним принципом. Керiвництво державною санiтарно-епiдемiологiчною службою на лiнiйних пiдроздiлах та об'єктах транспорту здiйснюють головнi державнi санiтарнi лiкарi, якi призначаються на посаду i звiльняються з посади наказом головного державного санiтарного лiкаря вiдповiдного виду транспорту за погодженням з головним державним санiтарним лiкарем України.
Державну санiтарно-епiдемiологiчну службу на об'єктах з особливим режимом роботи очолюють головнi державнi санiтарнi лiкарi цих об'єктiв, якi призначаються на посаду i звiльняються з посади наказом головного державного санiтарного лiкаря України. Перелiк об'єктiв з особливим режимом роботи визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Головнi державнi санiтарнi лiкарi Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва i Севастополя, районiв, мiст, районiв у мiстах, на водному, залiзничному, повiтряному транспортi, лiнiйних пiдроздiлах та об'єктах транспорту, на об'єктах з особливим режимом роботи є керiвниками вiдповiдних установ державної санiтарно-епiдемiологiчної служби центрального органу виконавчої влади в галузi охорони здоров'я.
Керiвники iнших установ i закладiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби центрального органу виконавчої влади в галузi охорони здоров'я призначаються на посаду i звiльняються з посади головним державним санiтарним лiкарем України.
Державну санiтарно-епiдемiологiчну службу центральних органiв виконавчої влади в галузi оборони, внутрiшнiх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, Державного лiкувально-оздоровчого управлiння, Служби безпеки України очолюють головнi державнi санiтарнi лiкарi вiдповiдного державного органу, якi призначаються на посаду i звiльняються з посади керiвником цього державного органу за погодженням з головним державним санiтарним лiкарем України.
Головнi державнi санiтарнi лiкарi центральних органiв виконавчої влади в галузi оборони, внутрiшнiх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, Державного лiкувально-оздоровчого управлiння, Служби безпеки України iз загальних питань пiдпорядковуються безпосередньо керiвниковi вiдповiдного державного органу, а з питань державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду - головному державному санiтарному лiкарю України.
Головнi державнi санiтарнi лiкарi зазначених державних органiв призначають на посаду i звiльняють з посади головних державних санiтарних лiкарiв територiй, на якi поширюється їх дiяльнiсть, i пiдпорядкованих їм з'єднань, частин та пiдроздiлiв.
Головнi державнi санiтарнi лiкарi зазначених державних органiв, головнi державнi санiтарнi лiкарi територiй, з'єднань, частин та пiдроздiлiв можуть бути керiвниками закладiв та пiдроздiлiв вiдповiдно до положень про державну санiтарно-епiдемiологiчну службу зазначених державних органiв.
Посадовi особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби центрального органу виконавчої влади в галузi охорони здоров'я здiйснюють свої повноваження на вiдповiдних адмiнiстративно-територiальних одиницях та об'єктах, а посадовi особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби iнших державних органiв - на територiях, на якi поширюється їх дiяльнiсть, пiдпорядкованих їм об'єктах, у пiдроздiлах вiдповiдно до цього Закону, положення про державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд, iнших актiв законодавства. ( Стаття 32 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2171-III ( 2171-14 ) вiд 21.12.2000, в редакцiї Закону N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Стаття 33. Основнi напрями дiяльностi державної
санiтарно-епiдемiологiчної служби
Основними напрямами дiяльностi державної санiтарно-епiдемiологiчної служби є:
здiйснення державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду;
визначення прiоритетних заходiв у профiлактицi захворювань, а також у охоронi здоров'я населення вiд шкiдливого впливу на нього факторiв навколишнього середовища;
вивчення, оцiнка i прогнозування показникiв здоров'я населення залежно вiд стану середовища життєдiяльностi людини, встановлення факторiв навколишнього середовища, що шкiдливо впливають на здоров'я населення;
пiдготовка пропозицiй щодо забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, запобiгання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числi карантинних) та небезпечних iнфекцiйних хвороб;
контроль за усуненням причин i умов виникнення та поширення iнфекцiйних, масових неiнфекцiйних захворювань, отруєнь та радiацiйних уражень людей;
державний облiк iнфекцiйних i професiйних захворювань та отруєнь;
видача висновкiв державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи щодо об'єктiв поводження з вiдходами; ( Статтю 33 доповнено абзацом згiдно iз Законом N 1288-XIV вiд 14.12.99 )
встановлення санiтарно-гiгiєнiчних вимог до продукцiї, що виробляється з вiдходiв, та видача гiгiєнiчного сертифiката на неї; ( Статтю 33 доповнено абзацом згiдно iз Законом N 1288-XIV вiд 14.12.99 )
методичне забезпечення та здiйснення контролю пiд час визначення рiвня небезпечностi вiдходiв. ( Статтю 33 доповнено абзацом згiдно iз Законом N 1288-XIV вiд 14.12.99 )
Стаття 34. Взаємодiя державної санiтарно-епiдемiологiчної служби з
iншими органiзацiями
Взаємодiя, а також розмежування сфер дiяльностi, повноважень i вiдповiдальностi мiж органами, установами i закладами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби та iншими спецiально уповноваженими органами, що здiйснюють державний нагляд i контроль, забезпечується вiдповiдно до законодавчих та нормативних актiв, що визначають їх компетенцiю.
Органи, установи i заклади державної санiтарно-епiдемiологiчної служби спiвпрацюють з державними органами i громадськими органiзацiями, дiяльнiсть яких спрямована на профiлактику захворювань, охорону здоров'я людини та навколишнього середовища, захист прав громадян на безпечнi умови їх життєдiяльностi.
Стаття 35. Фiнансове забезпечення та майно державної
санiтарно-епiдемiологiчної служби
Фiнансування органiв, установ i закладiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби центрального органу виконавчої влади в галузi охорони здоров'я здiйснюється за рахунок коштiв державного бюджету, у тому числi спецiального фонду, а також iнших джерел, передбачених законом.
Фiнансування установ, закладiв, частин i пiдроздiлiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби центральних органiв виконавчої влади в галузi оборони, внутрiшнiх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, Державного лiкувально-оздоровчого управлiння, Служби безпеки України здiйснюється за рахунок асигнувань на охорону здоров'я, що видiляються зазначеним державним органам з Державного бюджету України.
Кошти до спецiального фонду державного бюджету установи та заклади державної санiтарно-епiдемiологiчної служби центрального органу виконавчої влади в галузi охорони здоров'я вiдраховують за виконання робiт i надання послуг у сферi забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя, що не вiдносяться до медичної допомоги населенню:
пiдготовка та видача дозволiв, висновкiв, гiгiєнiчних сертифiкатiв, передбачених статтями 12, 16, 17, 23, 25 цього Закону;
проведення лабораторних дослiджень, вимiрювань, випробувань факторiв середовища життєдiяльностi людини;
вивчення, дослiдження, аналiз проектiв нормативних документiв, проектної, технiчної, iнструктивно-методичної документацiї на вiдповiднiсть вимогам санiтарного законодавства;
обгрунтування медичних вимог безпеки для життя i здоров'я людини, розробка гiгiєнiчних нормативiв i санiтарних норм;
участь в акредитацiї установ, органiзацiй та закладiв на право випробувань продукцiї щодо її безпеки для життя i здоров'я людини;
атестацiя робочих мiсць;
гiгiєнiчне навчання професiйних груп працiвникiв;
консультацiї за зверненнями юридичних i фiзичних осiб;
роботи з профiлактичної дезiнфекцiї, дезiнсекцiї, дератизацiї;
iншi види робiт i послуг за перелiком, визначеним Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Оплата зазначених послуг здiйснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Примiщення, будiвлi, споруди, устаткування, транспортнi засоби та iнше майно, що використовуються установами i закладами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, якi здiйснюють державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд, перебувають у державнiй власностi i передаються зазначеним установам i закладам у порядку, встановленому законом. Земельнi дiлянки, на яких розмiщуються будiвлi та споруди установ i закладiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби України, надаються їм у порядку, встановленому законом. ( Стаття 35 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 783-XIV вiд 30.06.99, N 2171-III вiд 21.12.2000, в редакцiї Закону N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Стаття 36. Кадрове i наукове забезпечення державної
санiтарно-епiдемiологiчної служби
Пiдготовка лiкарiв та молодших медичних спецiалiстiв для державної санiтарно-епiдемiологiчної служби здiйснюється у навчальних закладах медичного профiлю вiдповiдного рiвня акредитацiї. Нормативи забезпечення цими фахiвцями державної санiтарно-епiдемiологiчної служби встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузi охорони здоров'я. ( Частина перша статтi 36 в редакцiї Закону N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Вивчення, оцiнку, прогнозування, визначення критерiїв шкiдливого впливу факторiв навколишнього середовища на здоров'я населення, санiтарно-епiдемiологiчну експертизу, гiгiєнiчну регламентацiю небезпечних факторiв, наукове обгрунтування санiтарних i протиепiдемiчних заходiв, а також фундаментальнi та прикладнi дослiдження в галузi профiлактики захворювань населення здiйснюють науковi установи гiгiєнiчного та епiдемiологiчного профiлю.
Стаття 37. Iнформацiйне забезпечення державної
санiтарно-епiдемiологiчної служби
Iнформацiйне забезпечення державної санiтарно-епiдемiологiчної служби здiйснюється з метою вивчення, оцiнки, прогнозування санiтарної та епiдемiчної ситуацiї, розробки заходiв, спрямованих на запобiгання, усунення або зменшення шкiдливого впливу факторiв навколишнього середовища на здоров'я людей, а також iнформування з цих питань органiв виконавчої влади, громадських органiзацiй i громадян.
Iнформацiйне забезпечення державної санiтарно-епiдемiологiчної служби здiйснюється системою державної, галузевої та оперативної звiтностi. Характер, обсяг, порядок i строки подання цiєї iнформацiї до органiв, установ i закладiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби визначаються за поданням головного державного санiтарного лiкаря України у встановленому законодавством порядку.
Органи виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни зобов'язанi надавати органам, установам i закладам державної санiтарно-епiдемiологiчної служби таку iнформацiю безоплатно.
Стаття 38. Заходи правового i соцiального захисту, матерiальне та
соцiальне забезпечення працiвникiв державної
санiтарно-епiдемiологiчної служби
Головнi державнi санiтарнi лiкарi, їх заступники, iншi посадовi особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби перебувають пiд захистом закону. Втручання в дiї посадових осiб, якi здiйснюють державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд, що перешкоджає виконанню ними службових обов'язкiв, тягне за собою вiдповiдальнiсть згiдно з законодавством.
Нанесення тiлесних ушкоджень, образа, погроза щодо посадової особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби чи її близьких родичiв, а також знищення їх майна, iншi насильницькi дiї у зв'язку з виконанням цiєю особою своїх службових обов'язкiв тягнуть за собою встановлену законом вiдповiдальнiсть.
Життя i здоров'я працiвникiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби пiдлягають обов'язковому державному страхуванню на випадок калiцтва або професiйного захворювання, одержаних при виконаннi службових обов'язкiв. Порядок та умови страхування встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України. У разi такого калiцтва або професiйного захворювання працiвнику державної санiтарно-епiдемiологiчної служби сплачується одноразова грошова допомога в розмiрi вiд трирiчного до п'ятирiчного його посадового окладу залежно вiд ступеня втрати працездатностi.
Заробiтна плата посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби складається з посадових окладiв, надбавок за квалiфiкацiйнi категорiї, вислугу рокiв i має заб зпечувати достатнi матерiальнi умови для незалежного виконання службових обов'язкiв, а також закрiплення квалiфiкованих кадрiв. Розмiри посадових окладiв, надбавок за квалiфiкацiйнi категорiї та вислугу рокiв встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Головнi державнi санiтарнi лiкарi, їх заступники, iншi посадовi особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби мають переважне право на одержання житла, встановлення домашнiх телефонiв.
У порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, посадовi особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, якi безпосередньо здiйснюють перевiрки об'єктiв нагляду, забезпечуються проїзними квитками на проїзд вiдповiдними видами транспорту мiського, примiського i мiсцевого сполучення (крiм таксi) або за їх бажанням отримують грошову компенсацiю вартостi проїзду при виконаннi службових обов'язкiв. Пiд час службових вiдряджень вони мають право на позачергове придбання проїзних документiв на всi види транспорту i розмiщення в готелях. ( Частина шоста статтi 38 в редакцiї Закону N 331/97-ВР вiд 11.06.97 )
Посадовi особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби на водному, залiзничному, повiтряному транспортi, об'єктах з особливим режимом роботи користуються також усiма видами правового та соцiального захисту, матерiального та соцiального забезпечення, наданими працiвникам вiдповiдного виду транспорту та об'єкта.
Особливостi правового та соцiального захисту, матерiального та соцiального забезпечення вiйськовослужбовцiв та працiвникiв, якi працюють за договором у державнiй санiтарно-епiдемiологiчнiй службi центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрiшнiх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного лiкувально-оздоровчого управлiння, Служби безпеки України, регулюються вiдповiдними актами законодавства. ( Частина восьма статтi 38 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 2171-III вiд 21.12.2000, N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Роздiл V
Державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд
Стаття 39. Поняття та основнi завдання державного
санiтарно-епiдемiологiчного нагляду
Державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд - це дiяльнiсть органiв, установ та закладiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби по контролю за дотриманням юридичними та фiзичними особами санiтарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкiдливого впливу небезпечних факторiв на здоров'я людей та по застосуванню заходiв правового характеру щодо порушникiв.
Основними завданнями цiєї дiяльностi є:
нагляд за органiзацiєю i проведенням органами виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами, органiзацiями та громадянами санiтарних i протиепiдемiчних заходiв;
нагляд за реалiзацiєю державної полiтики з питань профiлактики захворювань населення, участь у розробцi та контроль за виконанням програм, що стосуються запобiгання шкiдливому впливу факторiв навколишнього середовища на здоров'я населення;
нагляд за дотриманням санiтарного законодавства;
проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи, гiгiєнiчної регламентацiї небезпечних факторiв i видача дозволiв на їх використання.
Державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд здiйснюється вiдповiдно до Положення про державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд в Українi вибiрковими перевiрками дотримання санiтарного законодавства за планами органiв, установ та закладiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, а також позапланово залежно вiд санiтарної, епiдемiчної ситуацiї та за заявами громадян.
Результати перевiрки оформлюються актом, форма i порядок складання якого визначаються головним державним санiтарним лiкарем України.
Стаття 40. Повноваження головного державного санiтарного лiкаря України
Головний державний санiтарний лiкар України:
а) затверджує державнi санiтарнi норми, регламенти використання небезпечних факторiв, гранично допустимi концентрацiї, орiєнтовно безпечнi рiвнi хiмiчних i бiологiчних чинникiв у харчових продуктах, предметах та виробах, у водi, повiтрi, грунтi, а також встановлює норми радiацiйної безпеки та допустимi рiвнi впливу на людину iнших фiзичних факторiв;
б) визначає вимоги щодо комплексу заходiв санiтарної охорони державних кордонiв України, контролює i координує дiяльнiсть органiв виконавчої влади, мiсцевого самоврядування з цих питань;
в) вносить на затвердження вiдповiдно до чинного законодавства проекти законодавчих актiв з питань забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення;
г) затверджує разом з центральним органом виконавчої влади в галузi економiки та центральним органом виконавчої влади з питань фiнансiв методики визначення ступенiв ризику для здоров'я населення, що створюються небезпечними факторами;
д) дає обов'язковi для розгляду висновки щодо проектiв мiждержавних, нацiональних i галузевих програм з питань забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, профiлактики захворювань та контролює їх виконання;
е) видає розпорядчi документи щодо органiзацiї та здiйснення державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду в Українi;
є) визначає порядок ведення державного облiку iнфекцiйних i професiйних захворювань, отруєнь;
ж) погоджує основнi напрями фундаментальних i прикладних дослiджень у галузi гiгiєни та епiдемiологiї;
з) погоджує проекти норм проектування, стандартiв i технiчних умов, розмiщення продуктивних сил та iншi проекти, що можуть вплинути на здоров'я населення;
и) погоджує норми навчально-трудового навантаження, режими навчання та виховання дiтей i пiдлiткiв у навчально-виховних закладах;
i) встановлює разом з Державним комiтетом України по нагляду за охороною працi перелiк робiт, для виконання яких є обов'язковими медичнi огляди, а також порядок їх проведення;
ї) затверджує перелiк iнфекцiйних захворювань, за яких госпiталiзацiя хворих є обов'язковою, а також перелiк виробництв (професiй), до роботи в яких не допускаються особи, якi хворiють iнфекцiйними хворобами, є носiями збудникiв iнфекцiйних захворювань або яким не зроблено щеплення проти визначених iнфекцiйних захворювань;
й) застосовує передбаченi законодавством заходи для припинення порушень санiтарного законодавства;
к) погоджує методи контролю i випробувань продукцiї щодо її безпеки для здоров'я i життя населення;
л) погоджує iнструкцiї (правила) використання продукцiї пiдвищеної небезпеки;
м) погоджує перелiк установ, органiзацiй, закладiв, яким надається право випробування продукцiї на вiдповiднiсть вимогам безпеки для здоров'я;
( Пункт "н" частини першої статтi 40 виключено на пiдставi Закону N 3037-III вiд 07.02.2002 )
о) у разi введення в Українi чи в окремих її мiсцевостях надзвичайного стану вносить до Кабiнету Мiнiстрiв України обгрунтоване подання для прийняття рiшення про встановлення карантину, в якому зазначаються: перiод i межi територiї його встановлення; перелiк проведення необхiдних профiлактичних, протиепiдемiчних та iнших заходiв, якi можуть бути проведенi у зв'язку з введенням режиму надзвичайного стану i встановленням карантину, їх виконавцi; вичерпно визначенi тимчасовi обмеження прав фiзичних i юридичних осiб, додатковi обов'язки, що покладаються на них. ( Частину першу статтi 40 доповнено пунктом "о" згiдно iз Законом N 2788-III вiд 15.11.2001 )
Головний державний санiтарний лiкар України, крiм повноважень, передбачених цiєю статтею, має також повноваження, передбаченi статтею 41 цього Закону. Вiн може делегувати свої повноваження заступникам головного державного санiтарного лiкаря України повнiстю або частково.
Стаття 41. Повноваження головних державних санiтарних лiкарiв та iнших
посадових осiб, якi здiйснюють державний
санiтарно-епiдемiологiчний нагляд
Головним державним санiтарним лiкарям Республiки Крим, областей, мiст, районiв та їх заступникам, головним державним санiтарним лiкарям на транспортi та їх заступникам, а також головним державним санiтарним лiкарям об'єктiв з особливим режимом роботи у межах вiдповiдних територiй (об'єктiв) надаються повноваження:
а) державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами, органiзацiями i громадянами санiтарного законодавства;
б) систематичного аналiзу санiтарної та епiдемiчної ситуацiї, показникiв здоров'я населення, окремих його груп;
в) визначення факторiв, що можуть шкiдливо впливати на здоров'я населення, ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення регiону, територiї, об'єкта, окремих професiйних груп тощо;
г) контролю за проведенням санiтарних i протиепiдемiчних заходiв, виконанням програм профiлактики захворювань, охорони здоров'я населення;
д) погодження вiдведення земельних дiлянок пiд забудову та iншi види землекористування, мiсця водозаборiв i скидання стiчних вод, розташування промислових та iнших об'єктiв;
е) винесення рiшень про необхiднiсть проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи, визначення складу комiсiй для її здiйснення i затвердження висновкiв;
є) погодження регiональних i мiсцевих програм у галузi соцiально-економiчного розвитку;
ж) винесення рiшень про вiдповiднiсть вимогам санiтарних норм об'єктiв i споруд, що вводяться в експлуатацiю;
з) погодження видачi, а у передбачених законодавством випадках надання дозволу на здiйснення видiв дiяльностi, передбачених цим Законом;
и) безперешкодного входу на територiю i у примiщення всiх об'єктiв нагляду за службовим посвiдченням i обов'язкових для виконання вказiвок щодо усунення виявлених порушень санiтарних норм, а також проведення необхiдних лабораторних дослiджень;
i) безплатного отримання вiд юридичних осiб i громадян, у тому числi iноземних, якi перебувають або ведуть дiяльнiсть на вiдповiднiй територiї України, матерiалiв i вiдомостей, статистичних та iнших даних, що характеризують санiтарний та епiдемiчний стан об'єктiв i здоров'я людей;
ї) безплатного вiдбору зразкiв сировини, продукцiї, матерiалiв для державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи;
й) визначення необхiдностi профiлактичних щеплень та iнших заходiв профiлактики у разi загрози виникнення епiдемiй, масових отруєнь та радiацiйних уражень;
к) розслiдування причин i умов виникнення професiйних чи групових iнфекцiйних захворювань, отруєнь, радiацiйних аварiй i подання матерiалiв з цих питань компетентним органам для притягнення винних до вiдповiдальностi;
л) застосовування передбачених цим Законом заходiв для припинення порушення санiтарного законодавства.
Такi ж повноваження в межах пiдпорядкованих територiй, об'єктiв, частин та пiдроздiлiв надаються головним державним санiтарним лiкарям центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрiшнiх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного лiкувально-оздоровчого управлiння, Служби безпеки України та їх заступникам. ( Частина друга статтi 41 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 2171-III вiд 21.12.2000, N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Iншим посадовим особам органiв, установ i закладiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби (лiкарi-гiгiєнiсти, лiкарi-епiдемiологи, помiчники лiкарiв) надаються повноваження, передбаченi пунктами "а", "б", "в", "г", "и", "i", "ї", "к" (в частинi розслiдування групових iнфекцiйних захворювань, отруєнь, радiацiйних аварiй) та "л" частини першої цiєї статтi.
Головний державний санiтарний лiкар адмiнiстративної територiї координує дiяльнiсть всiх розташованих на нiй установ, закладiв та пiдроздiлiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби незалежно вiд їх пiдпорядкування.
У випадках погiршення санiтарної або епiдемiчної ситуацiї в мiсцях дислокацiї об'єктiв центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрiшнiх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного лiкувально-оздоровчого управлiння, Служби безпеки України, а також об'єктiв з особливим режимом роботи повноваження головного державного санiтарного лiкаря, його заступникiв та iнших посадових осiб (лiкарiв) державної санiтарно-епiдемiологiчної служби вiдповiдної адмiнiстративної територiї, передбаченi пунктами "в", "г", "и", "i", "ї", "й", "к" частини першої цiєї статтi, поширюються на зазначенi об'єкти. Названi посадовi особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби адмiнiстративної територiї мають право застосовувати на цих об'єктах i територiях заходи щодо припинення порушення санiтарного законодавства, передбаченi пунктами "а", "б", "в", "г", "е" статтi 42 цього Закону. ( Частина п'ята статтi 41 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 2171-III вiд 21.12.2000, N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Стаття 42. Заходи щодо припинення порушення санiтарного законодавства
Головнi державнi санiтарнi лiкарi (їх заступники) застосовують такi заходи для припинення порушення санiтарного законодавства:
а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення дiяльностi пiдприємств, установ, органiзацiй, об'єктiв будь-якого призначення, технологiчних лiнiй, машин i механiзмiв, виконання окремих технологiчних операцiй, користування плаваючими засобами, рухомим складом i лiтаками у разi невiдповiдностi їх вимогам санiтарних норм;
б) обмеження, тимчасова заборона або припинення будiвництва, реконструкцiї та розширення об'єктiв за проектами, що не мають позитивного висновку за результатами державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи, та у разi вiдступу вiд затвердженого проекту;
в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалiзацiї хiмiчних речовин, харчових продуктiв, технологiчного устаткування, будiвельних матерiалiв, бiологiчних засобiв, товарiв народного споживання, джерел iонiзуючих випромiнювань в разi вiдсутностi їх гiгiєнiчної регламентацiї та державної реєстрацiї, а також якщо їх визнано шкiдливими для здоров'я людей;
г) обмеження, зупинення або заборона викидiв (скидiв) забруднюючих речовин за умови порушення санiтарних норм;
д) зупинення або припинення iнвестицiйної дiяльностi у випадках, встановлених законодавством;
е) внесення власникам пiдприємств, установ, органiзацiй або уповноваженим ними органам подання про вiдсторонення вiд роботи або iншої дiяльностi осiб, зазначених у абзацi шостому частини першої статтi 7 цього Закону;
є) вилучення з реалiзацiї (конфiскацiя) небезпечних для здоров'я харчових продуктiв, хiмiчних та радiоактивних речовин, бiологiчних матерiалiв у порядку, що встановлюється законодавством.
Iншим посадовим особам органiв, установ i закладiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби надаються повноваження застосовувати заходи для припинення порушення санiтарних норм, передбаченi пунктом "а" (в частинi обмеження, тимчасової заборони дiяльностi пiдприємств, установ, органiзацiй, об'єктiв будь-якого призначення, технологiчних лiнiй, машин i механiзмiв, виконання окремих технологiчних операцiй, користування плаваючими засобами, рухомим складом i лiтаками у разi невiдповiдностi їх вимогам санiтарних норм), пунктами "в", "г", "е" та "є" цiєї статтi.
На вимогу посадових осiб органiв, установ i закладiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби виконання заходiв для припинення порушень санiтарного законодавства у необхiдних випадках здiйснюється iз залученням працiвникiв органiв внутрiшнiх справ.
Стаття 43. Оскарження рiшень i дiй посадових осiб, якi здiйснюють
державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд
Постанови, розпорядження, приписи, висновки посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби у мiсячний термiн можуть бути оскарженi:
а) головного державного санiтарного лiкаря України - до Кабiнету Мiнiстрiв України або до суду;
б) головного державного санiтарного лiкаря центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрiшнiх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного лiкувально-оздоровчого управлiння, Служби безпеки України - головному державному санiтарному лiкарю України або до суду; ( Пункт "б" частини першої статтi 43 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 2171-III вiд 21.12.2000, N 3037-III вiд 07.02.2002 )
в) iнших головних державних санiтарних лiкарiв та посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби - вищестоящому головному державному санiтарному лiкарю або до суду.
Оскарження прийнятого рiшення не припиняє його дiї.
Стаття 44. Вiдповiдальнiсть посадових осiб державної
санiтарно-епiдемiологiчної служби України
За невиконання або неналежне виконання посадовими особами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби своїх обов'язкiв вони притягаються до юридичної вiдповiдальностi згiдно з законом. ( Стаття 44 в редакцiї Закону N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Роздiл VI
Вiдповiдальнiсть за порушення санiтарного законодавства
Стаття 45. Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть за порушення санiтарного
законодавства
Працiвники пiдприємств, установ, органiзацiй, дiї яких призвели до порушення санiтарного законодавства, невиконання постанов, розпоряджень, приписiв, висновкiв посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, пiдлягають дисциплiнарнiй вiдповiдальностi згiдно з законодавством.
Стаття 46. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть та фiнансовi санкцiї за
порушення санiтарного законодавства
За порушення санiтарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписiв, висновкiв посадових осiб органiв, установ i закладiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби на осiб, винних у вчиненнi таких правопорушень, може бути накладено штраф у таких розмiрах:
на посадових осiб - вiд одного до двадцяти п'яти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян; ( Абзац другий частини першої статтi 46 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 607/96-ВР вiд 17.12.96, N 3037-III вiд 07.02.2002 )
на громадян - вiд одного до дванадцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян. ( Абзац третiй частини першої статтi 46 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 607/96-ВР вiд 17.12.96 )
До пiдприємств, пiдприємцiв, установ, органiзацiй, якi порушили санiтарне законодавство, застосовуються такi фiнансовi санкцiї:
а) за передачу замовниковi або у виробництво i застосування конструкторської, технологiчної та проектної документацiї, що не вiдповiдає вимогам санiтарних норм, розробник цiєї документацiї сплачує штраф у розмiрi 25 вiдсоткiв вартостi розробки;
б) за реалiзацiю продукцiї, забороненої до випуску i реалiзацiї посадовими особами органiв, установ i закладiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, пiдприємство, пiдприємець, установа, органiзацiя сплачує штраф у розмiрi 100 вiдсоткiв вартостi реалiзованої продукцiї;
в) за випуск, реалiзацiю продукцiї, яка внаслiдок порушення вимог стандартiв, санiтарних норм є небезпечною для життя i здоров'я людей, пiдприємство, пiдприємець, установа, органiзацiя сплачує штраф у розмiрi 100 вiдсоткiв вартостi випущеної або реалiзованої продукцiї;
г) за реалiзацiю на територiї України iмпортної продукцiї, яка не вiдповiдає вимогам стандартiв щодо безпеки для життя i здоров'я людей, санiтарних норм, що дiють в Українi, пiдприємство, пiдприємець, установа, органiзацiя сплачує штраф у розмiрi 100 вiдсоткiв вартостi реалiзованої продукцiї;
д) за ухилення вiд пред'явлення посадовим особам державної санiтарно-епiдемiологiчної служби продукцiї, яка пiдлягає контролю, пiдприємство, пiдприємець, установа, органiзацiя сплачує штраф у розмiрi 25 вiдсоткiв вартостi продукцiї, що випущена з моменту ухилення.
Вартiсть зазначених у частинi другiй цiєї статтi документацiї та продукцiї обчислюється за цiнами їх реалiзацiї.
Стаття 47. Порядок накладення i стягнення штрафiв та застосування
фiнансових санкцiй за порушення санiтарного законодавства
Постанови про накладення штрафу та застосування фiнансової санкцiї за порушення санiтарного законодавства виносяться на пiдставi протоколу про порушення санiтарних норм, оформленого у встановленому порядку, i є обов'язковими для виконання.
Такi постанови можуть видавати:
1) головний державний санiтарний лiкар України, його заступники, головнi державнi санiтарнi лiкарi Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва, Севастополя, головнi державнi санiтарнi лiкарi водного, залiзничного, повiтряного транспорту, водних басейнiв, залiзниць, центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрiшнiх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного лiкувально-оздоровчого управлiння, Служби безпеки України та їх заступники - за порушення, передбаченi статтею 46 цього Закону; ( Пункт 1 частини другої статтi 47 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 2171-III вiд 21.12.2000, N 3037-III вiд 07.02.2002 )
2) iншi головнi державнi санiтарнi лiкарi та їх заступники - за порушення, передбаченi частиною першою статтi 46 та пунктами "б", "в", "г", "д" частини другої статтi 46 цього Закону;
3) iншi посадовi особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби - за порушення, передбаченi частиною першою статтi 46 цього Закону.
Розгляд справ про адмiнiстративнi правопорушення, передбаченi частиною першою статтi 46 цього Закону, та виконання постанов у цих справах провадиться в порядку, встановленому Кодексом України про адмiнiстративнi правопорушення.
Один примiрник постанови про застосування фiнансової санкцiї, передбаченої частиною другою статтi 46 цього Закону, надсилається державнiй податковiй iнспекцiї за мiсцезнаходженням пiдприємства, пiдприємця, установи, органiзацiї для контролю за її виконанням.
У разi невиконання порушником постанови протягом 15 днiв з дня її видання сума санкцiї стягується у судовому порядку. ( Частина п'ята статтi 47 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 642/97-ВР вiд 18.11.97 )
Сплата штрафiв i фiнансових санкцiй, передбачених статтею 46 цього Закону, не звiльняє порушникiв вiд обов'язку вiдшкодування збиткiв пiдприємствам, установам, органiзацiям i громадянам, яких вони зазнали внаслiдок порушення санiтарного законодавства.
Зарахування сум штрафiв здiйснюється вiдповiдно до закону. ( Частина сьома статтi 47 в редакцiї Закону N 3037-III ( 3037-14 ) вiд 07.02.2002 )
Повернення необгрунтовано зарахованої до бюджету суми штрафу або фiнансової санкцiї здiйснюється фiнансовими органами на пiдставi рiшення органу, який скасував застосування штрафу чи санкцiї.
Особливостi застосування заходiв адмiнiстративного стягнення за порушення санiтарного законодавства посадовими особами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрiшнiх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного лiкувально-оздоровчого управлiння, Служби безпеки України визначаються законодавством. ( Частина дев'ята статтi 47 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 2171-III вiд 21.12.2000, N 3037-III вiд 07.02.2002 )
Стаття 48. Цивiльно-правова вiдповiдальнiсть за порушення санiтарного
законодавства
Пiдприємства, установи, органiзацiї, пiдприємцi та громадяни, якi порушили санiтарне законодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, радiацiйних уражень, тривалої або тимчасової втрати працездатностi, iнвалiдностi чи смертi людей, зобов'язанi вiдшкодувати збитки громадянам, пiдприємствам, установам i органiзацiям, а також компенсувати додатковi витрати органiв, установ та закладiв санiтарно-епiдемiологiчної служби на проведення санiтарних та протиепiдемiчних заходiв i витрати лiкувально-профiлактичних закладiв на подання медичної допомоги потерпiлим.
У разi вiдмови вiд добровiльної компенсацiї витрат або вiдшкодування збиткiв спiр розглядається у судовому порядку.
Стаття 49. Кримiнальна вiдповiдальнiсть за порушення санiтарного
законодавства
Дiяння проти здоров'я населення, вчиненi внаслiдок порушення санiтарного законодавства, тягнуть за собою кримiнальну вiдповiдальнiсть згiдно з законом.
Роздiл VII
Мiжнароднi вiдносини України щодо
забезпечення санiтарного та
епiдемiчного благополуччя
Стаття 50. Участь України в мiжнародному спiвробiтництвi
Україна бере участь в мiжнародному спiвробiтництвi для забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя, профiлактики захворювань i охорони здоров'я населення.
Україна укладає угоди про розвиток та змiцнення мiжнародного спiвробiтництва в галузi охорони здоров'я, забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, бере участь у дiяльностi Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я.
Стаття 51. Мiжнароднi договори
Якщо мiжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено iншi правила, нiж тi, якi передбаченi санiтарним законодавством України, то застосовуються правила мiжнародного договору.
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 24 лютого 1994 року
N 4004-XII
Закон №4004-XII від 24.02.1994 (редакція на 07.02.2002)
"Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
Автор "Верховна Рада (Верховный Совет)"
Документ взято із системи "Парус-Консультант"

Зворотній зв'язок

(C) 2008-2012 Бахмацька районна санітарно-епідеміологічна служба

Клиника на львовской подольского района.отделение проктологии, Признаки очагового кардиосклероза это, Инсулин рапид купить в москве, Гимнастика для глаз при миопии можно ли улучшить зрение, Карсил или эсенциале форте при лекарственном поражении печени, Зоны которые нельзя при педикюре обрабатывать лезвием, Атрофия мышц прямой кишки, Что будет если перед взятием ректальные мазки на кишечную группу подмыться, Паспортный стол плешаново оренбургской обл, При геморрое мешочки представляют собой, Масло облепихи инструкция применения в проктологии